Історія справи

Постанова ВАСУ від 17.09.2015 року у справі №817/612/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/32070/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" до Головного управління Державного казначейської служби України у Рівненській області, Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів, про скасування картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" звернулось до суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.01.2014 року № 204020000/2014/00002, стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого ввізного мита у сумі 4341,96 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204020000/2014/00002 від 18.01.2014 року. Постановлено стягнути

з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4341 грн. 96 коп.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Рівненська митниця Міністерства доходів і зборів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.09.2012 року між ОАО "Красносельсксгройматериалы" (Республіка Білорусь) - Продавець та ТОВ "Сарницембуд" (Україна) - Покупець, укладено контракт №804/068, предметом якого, з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2012 року №2 та додаткової угоди від 14.01.2014 року № 10, стала поставка товару: портландцемент піщанистий марки ПЦП 500 у мішках паперових по 25 кг, у кількості 9000 т загальною вартістю 742500 дол. США у строк до 31.01.2014 року; портландцемент піщанистий марки ПЦП 500 у мішках паперових по 50 кг у кількості 500 т загальною вартістю 41250 дол. США у строк до 31.01.2014 року; портландцемент піщанистий марки ПЦ500Д0Н розсипом у кількості 5000 т загальною вартістю 382000 дол. США у строк до 31.12.2013 року, на умовах DAP ст. Горинь (INCOTERMS 2010).

На виконання умов контракту ТОВ "Сарницембуд" імпортовано на митну територію України портландцемент піщанистий марки ПЦП 500 у кількості 62,8 тонн загальною вартістю 41512,13 грн., яке заявлено до митного оформлення на підставі митної декларації від 18.01.2014 року № 204020000.2014.000415, до якої додано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31.08.2011 року №204/2012/0000223; контракт від 05.09.2012 року №804/068; додаткові угоди від 28.12.2012 року №2, від 14.01.2014 року №10; рахунок-фактуру (інвойс) від 15.01.2014 року №068/001; Міжнародний санітарний сертифікат (радіологічний сертифікат) №70-БІ від 16.01.2014 року; сертифікат відповідності №UA1.090.0207402-13 від 16.09.2013 року; сертифікат про походження товару форми СТ-1 №ВYUА4407100001 3581389 від 15.01.2014 року; акт експертизи походження товарів від 09.04.2013 року №61, складений Білоруською торгово-промисловою палатою; документ про якість №494 від 15.01.2014 року.

При цьому, оформлення даного товару проведено із застосуванням режиму вільної торгівлі (тобто без фактичної сплати ввізного мита) з посиланням на те, що товар походить з Республіки Білорусь за критерієм "Д2522" - достатня обробка (переробка).

Митним органом відмовлено у митному оформленні товару, задекларованого у зазначеній митній декларації, про що заповнено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційною призначення від 18.01.2014 року №204020000/2014/00002.

Після отримання картки відмови, декларантом було здійснено митне оформлення товару, задекларованого у митній декларації від 18.01.2014 року №204020000.2014.000415 вартістю 41512.13 грн. без застосування режиму вільної торгівлі із попередньою оплатою за митне оформлення товару 17000,00 грн. З рахунку учасника зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Сарницембуд" списано 4341,96 грн. грн. ввізного мита - 10% вартості імпортованого товару

Висновки митного органу базуються на тому, що наданий декларантом сертифікат про проходження товару форми СТ-1 не може бути визнаний для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог у частині скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 204020000/2014/00002 від 18.01.2014 року.

Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18.10.2011 та ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі" від 30.07.2012 №5193-VI (надалі - Договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Договору сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Частиною 1 статті 44 Митного кодексу України визначено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

В силу вимог частини 1 статті 43 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

У частині 3 статті 43 Митного кодексу України закріплено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 4 Договору, для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року (надалі - Правила).

Згідно з п. 5.1 розділу 5 Правил, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Пунктом 6.1 розділу 6 передбачено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Пунктом 7.4 розділу 7 Правил визначено, що заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати певним вимогам, зокрема, у графі 9 - "Критерій походження", зазначається критерій походження товарів "Д1905" у разі, якщо товар, був підданий достатній обробці (переробці), із вказівкою перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад - 1905.

Пунктом 9.1 розділу 9 Правил встановлено, що сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим п. 5.1 цих Правил.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що товар, імпортований на митну територію України, може користуватися режимом вільної торгівлі лише у тому випадку, коли декларантом надано органу доходів і зборів сертифікат про його походження, який підтверджує, що країною походження товару є одна з держав - учасниць Угоди.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил, країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Згідно з п. 2.3 розділу 2 Правил, для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі - учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав-учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти "а", "б", "в" пункту 2.4 цих Правил).

Пунктом 2.4 розділу 2 Правил передбачено, що в разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов:

а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки);

б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце;

в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (надалі - Перелік) (додаток 1, який є невід'ємною частиною цих Правил).

Оскільки цемент включено до групи 25 товарів, зазначених у Переліку, то при визначенні країни походження товару "портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" повинен застосовуватись критерій достатньої обробки/переробки, вказаний у підпункті "б" пункту 2.4 розділу 2 Правил.

Відповідно до примітки 1 до Переліку, у перших двох графах Переліку зазначаються дані про продукт, отриманий в результаті обробки (переробки) матеріалів. У графі першій Переліку наводиться код продукту за ТН ЗЕД, у другій - опис продукту відповідно до коду, зазначеного в графі першій. Для кожного конкретного продукту, описаного в перших двох графах, умови, виробничі або технологічні операції, що визначають його походження, зазначено в графі третій. У разі якщо в графі першій наводяться номери кількох товарних позицій або номер групи й одночасно із цим у графі другій є узагальнений опис продуктів, то відповідні умови й операції, зазначені в графі третій, застосовуються до всіх продуктів, що класифікуються відповідно до ТН ЗЕД у товарних позиціях, зазначених у графі першій, або до будь-якої з товарних позицій, зазначених у графі першій. У разі якщо стосовно частини товарів, що класифікуються в одній і тій самій товарній позиції, застосовуються одні умови й операції, а стосовно іншої (інших) частини (частин) застосовуються інші умови й операції, то в графі другій є відповідна кількість абзаців, у яких наводиться конкретний опис товарів, і відповідно в графі третій зазначаються умови й операції, що стосуються товарів, опис яких наведено в тому чи тому абзаці графи другої.

У графі 2 "найменування товару" Переліку товару за кодом з групи ТН ЗЕД 25 зазначено: сіль, сірка, землі та камінь, штукатурні матеріали, вапно й цемент.

У графі 3 "Умови, виробничі й технологічні операції, необхідні для надання товару статусу походження під час використання у виробництві товару третіх країн" зазначено: виготовлення з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки (переробки); збагачення вугіллям, очищення, помел твердих кристалів, обрізання, кальцинування.

З Переліку вбачається, що по тексту графа 3 групи ТН ЗЕД 25 складається з двох частин, відокремлених одна від одної крапкою з комою, графа 2 на абзаци не поділена. Оскільки перед операціями "збагачення вугіллям, очищення, помел твердих кристалів, обрізання, кальцинування" не стоїть двокрапка, то суд не вбачає підстав вважати їх розшифровкою загальної операції "виготовлення з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки (переробки)".

Навпаки, таке формулювання положень графи 2-3 групи ТН ЗЕД 25 Переліку повинно трактуватися на користь декларанта, оскільки необхідною умовою для надання товару статусу походження з країни Співдружності Незалежних Держав є його виготовлення у одній з цих країн із матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки (переробки). При цьому, наведений перелік операцій слід вважати таким, що застосовується субсидіарно, тобто, в залежності від того, чи передбачає конкретна технологія обробки (переробки) таку операцію, чи ні.

Як встановлено, позивачем на підтвердження правомірності застосування режиму вільної торгівлі стосовно товару "портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" було надано до Рівненської митниці Міндоходів акт експертизи походження товару від 09.04.2013 року №61, складений Білоруською торгово-промисловою палатою

Згідно висновків даного акта, "портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" виробляється в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології переробки (очищення, помел твердих кристалів, кальцинування), що відповідає вимогам для товарів групи 25 додатку 1 Переліку.

Пунктом 2.5 Примітки 2 до Переліку, на який відповідач 1 посилається як на обґрунтування правомірності оспорюваного рішення, встановлено, що умови й операції, наведені в графі третій цього Переліку, встановлюють мінімальний обсяг виконання виробничих чи технологічних операцій. Виконання встановлених виробничих або технологічних операцій у меншому обсязі не визначає походження продукту.

З акта експертизи походження товарів від 09.04.2013 року №61 вбачається, що відомості щодо операції "збагачення вугіллям" та "обрізання" під час виготовлення товару "портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" не здійснювались (а.с. 54-64).

Проте, такі операції не є обов'язковими при виробництві товару "портландцемент піщанистий марки ПЦП 500", і митним органом не доведено, що технологічний процес його виробництва передбачає зазначені етапи виробництва.

Крім того, в описовій частині акта експертизи міститься детальний поетапний технологічний процес виробництва цементу сухим і мокрим методом, що застосовується ВАТ "Красносельскстройматериалы". Обидва методи передбачають початкове подрібнення глини, крейди та інших домішок та кінцеве. При цьому, помелом називається лише кінцеве подрібнення. Обидва методи передбачають додавання до сировини такого компоненту, як золошлакова суміш. З огляду на це, актом експертизи від 09.04.2013 року №61 та листом ВАТ "Красносельскстройматериалы" від 18.12.2013 року №05-13/6982 підтверджується, що під час виробництва товару було проведено операції, які по свої суті, є збагаченням вугіллям, очищенням, помелом твердих кристалів, обрізанням та кальцинуванням.

Органом доходів і зборів також не враховано ту обставину, що відповідно до п. 2.1 Примітки 2 до Переліку, умови й операції, зазначені в графі третій цього Переліку, повинні здійснюватися лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження. Обмеження, визначені умовами й операціями в графі третій, також поширюються лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження.

У свою чергу, згідно з абз. 7 п. 1 розділу 1 Правил, матеріалом іноземного походження є матеріал, що не походить з територій держав-учасниць Угоди, або матеріал, походження якого не встановлено.

Актом експертизи походження товарів від 09.04.2013 року №61 підтверджується, що для виготовлення товару "портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" використовувалась сировина, походженням виключно із країн, учасників Угоди урядів держав-учасників країн Співдружності Незалежних Держав, а саме: крейда, пісок, глина, отримані з власних кар'єрів ВАТ "Красносельскстройматериалы", вода, отримана з річки Рось, яка протікає на території підприємства, огарок та гран шлак, отримані від місцевого постачальника, суміш золошлакова та ларингосульфат, отримані від постачальника з Російської Федерації, кек глиноземистий, отриманий від постачальника з України, щебінь гіпсовий, отриманий від постачальника з Республіки Молдова, що свідчить про те, що даний товар відповідає вимогам для товарів групи 25 Переліку та критерію достатньої переробки, передбаченому Правилами.

Водночас, відсутність у позивача сертифікатів форми СТ-1 про походження сировини з інших держав-учасниць Угоди в даному випадку значення не має, оскільки визначення країни походження кінцевого товару здійснено не за кумулятивним принципом, а за критерієм достатньої обробки (переробки).

Тому, товар "портландцемент піщанистий марки ПЦП 500", імпортований ТОВ "Сарницембуд" на підставі митної декларації від 18.01.2014 року №204020000/2014/000418, відповідає критерію достатньої обробки (переробки), передбаченому підпунктом "б" пункту 2.4 розділу 2 Правил.

За наведених обставин, відмова Рівненської митниці Міндоходів у застосуванні режиму вільної торгівлі щодо товару "портландцемент піщанистий ПЦП 500", заявленого ТОВ "Сарницембуд" до митного оформлення на підставі митної декларації від 18.01.2014 року №204020000/2014/000415, є протиправною.

Водночас, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність. на даний час, підстав для задоволення позову у частині стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого ввізного мита у сумі 4341,96 грн.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до п.п. 43.1-43.5 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Відповідно до змісту п. 1, пп. 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Отже, існує встановлений спеціальний порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а тому, враховуючи фактичні обставини справи, позов в цій частині є передчасним.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині скасування картки відмови в прийнятті митної декларації. Однак, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України зайво сплачених митних платежів. Суд апеляційної інстанції на вказане порушення норм матеріального права судом першої інстанції уваги не звернув.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у цій частині.

Керуючись ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" суми надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4341 (чотири тисячі триста сорок одна) грн. 96 коп. та прийняти у цій частині нову постанову.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" суми надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4341 (чотири тисячі триста сорок одна) грн. 96 коп. відмовити.

В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: